Короткий опис(реферат):
Актуальність дослідження. Досліджувана тема є актуальною для тренерів-викладачів на етапі як початкової підготовки так і на етапі спортивного вдосконалення.
Під час аналізу наукової інформації, встановлено, що наукових робіт, статей, методичних робіт, книжок та інших достовірних інформаційних джерел в самбо майже недостатня кількість робіт, що стосується побудови тренувальної діяльності у групах попередньої базової підготовки. Актуальність обраного напрямку у наступному факті: в спорті, незалежно від його виду, психологічна підготовка спортсменів є одним з ключових факторів успіху. Велика кількість факторів, таких як рівень фізичної підготовки, тактика та навіть їжа, можуть впливати на результати спортсменів. Але якщо у спортсмена недостатньо психологічної стійкості і він не може ефективно долати стрес, то всі його зусилля можуть бути марними. Тому адаптація до стресу є дуже важливим елементом у підготовці спортсменів.
Таким чином, робота присвячена дослідженню процесу адаптації до стресу у спортсменів-самбістів під час втягуючого, тренувального, змагального та відновлювального мезоциклів, а також налагодженню передстартових станів спортсменів і виходу на пік психологічної підготовки, що в свою чергу рідко описується в наукових джерелах і наукових статтях.
Мета дослідження: розробити програму спрямовану на удосконалення психологічної підготовленості самбістів протягом річного макроциклу на етапі попередньої базової підготовки.
Завдання дослідження.
1. За допомогою аналізу науково-методичної літератури дослідити особливості психологічної підготовки самбістів 10-14 років протягом річного макроциклу.
2. Здійснити діагностику психічних станів, властивостей особистості та мотиваційної сфери самбістів 10-14 років.
3. Розробити програму спрямовану на удосконалення психологічної підготовленості самбістів протягом річного макроциклу на етапі попередньої базової підготовки та експериментально довести її ефективність.
Матеріал і методи дослідження. Для досягнення поставлених завдань використовувалися наступні методи: аналіз науково-методичної та спеціальної літератури; бесіди з тренерами-викладачами з самбо; педагогічне спостереження за навчально-тренувальним процесом; педагогічний експеримент; методики діагностики психічних станів, властивостей особистості та мотиваційної сфери особистості, методи матиматичної статистики. В дослідженні приймали участь 40 самбістів 10-14 років (ІІ-І р), що відвідують секцію самбо в ДЮСШ № 11, 7, південно-міській ДЮСШ м. Харкова, яких було поділено на контрольною та експериментальну групи (по 20 самбістів).
Результати. На основі аналізу бесід з тренерами-викладачами, аналізу діагностики психічних станів, властивостей особистості та мотиваційної сфери самбістів 10-14 років в тренувальний процес обох груп була впроваджена програма спрямована на удосконалення психологічної підготовленості самбістів протягом річного макроциклу, що включала техніки опанування емоцій.
Після проведення педагогічного експерименту у самбістів експериментальної групи спостерігається позитивна динаміка: в порівнянні з першим тестуванням, результати другого тестування показують, що низький рівень тривожності залишився незмінним (0 осіб); кількість спортсменів з середнім рівнем тривожності зменшилася з 16 до 14 осіб (зменшення на 2 особи); помірний рівень тривожності збільшився з 3 до 6 спортсменів (збільшення на 3 особи); кількість спортсменів з високим рівнем тривожності зменшилась з 1 до 0 осіб. У контрольній групі також спостерігається позитивна тенденція, але менш виражена, особливо щодо низького та помірного рівнів тривожності: в порівнянні з першим тестуванням, низький рівень тривожності збільшився з 6 до 7 осіб (збільшення на 1 особу); кількість спортсменів з середнім рівнем тривожності залишилася без змін (13 осіб); помірний рівень тривожності зменшився з 4 до 1 спортсмена (зменшення на 3 особи); кількість спортсменів з високим рівнем тривожності зменшилась з 1 до 0 осіб. У підсумку, експериментальна група показала кращі результати в зменшенні тривожності спортсменів, особливо серед тих, хто мав високий рівень тривожності, це говорить про ефективність запропонованої програми психологічної підготовки самбістів 10-14 років.
Порівняння показників контрольної та експериментальної груп наприкінці педагоггічного експерименту показало статиснтично достовірне покращення в показнику «активність» (t=5,57;p<0,05), різниця у 12 %, показнику «самопочуття» 6 % (t=4,22;p<0,05) та показнику «настрій» 7 % (t=3,71;p<0,05). В порівнянні з тестом, що проводився на початку мікроциклу у кінцевого тестування загальний показник стресу статистично достовірно знизився у самбістів експериментальної групи (t=5,87; p<0,05) на 23 %. У спортсменів контрольної групи також показник знизився але на 7 % і це зниження не є статистично достовірним (t=1,97; p ˃0,05). Ці дані підтверджують ефективність програми психологічної підготовки самбістів експерементальної групи.
Висновки. Експерементально доведено, що управління стресом може допомогти спортсменам справлятися з різними стресорами і досягати найкращих результатів. Техніки, такі як фізична терапія, візуалізація та усвідомлення, можуть використовуватися для допомоги спортсменам управляти стресом та розвивати стійкість. Тренери та спортивні психологи відіграють важливу роль у допомозі спортсменам розвивати ефективні стратегії управління стресом та підвищувати стійкість. У цілому, управління стресом є важливою складовою спортивних досягнень, а спортсмени, які розвивають ефективні стратегії управління стресом, мають більшу ймовірність досягти найкращих результатів.