ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ КАРАТИСТІВ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Abstract

У роботі розглядається вдосконалення методики спортивної підготовки юних каратистів, яка представляє собою багатокомпонентну систему, де всі компоненти знаходяться у динамічній взаємодії. Кожен елемент тренувального процесу має свій набір завдань, який варіюється залежно від етапу багаторічної підготовки спортсменів. Особлива увага приділяється розвитку координаційних здібностей, які є критично важливі для юних каратистів. Подальше зростання техніко-тактичної майстерності напряму залежить від високого рівня фізичної та координаційної підготовленості спортсменів. Проте в річному циклі тренувань зазвичай використовується рівномірний розподіл навантажень направлених на розвиток координаційних здібностей, що не завжди забезпечує достатній прогрес у розвитку фізичних і координаційних здібностей. Аналіз науково-методичної літератури та результати попереднього тестування дозволили розробити комплекс завдань для розвитку координаційних здібностей каратистів на етапі початкової підготовки. У межах цього комплексу було визначено основні напрями тренувальних завдань, розроблено комбінації технічних прийомів, що сприяють розвитку координаційних здібностей, а також виділено найпоширеніші прийоми, які часто використовуються під час змагань. Це дозволило підібрати ефективні засоби для тренування юних спортсменів. Результати педагогічного експерименту продемонстрували, що використання методики для розвиток координаційних здібностей упродовж чотирьох тижнів дозволяє значно підвищити рівень координації у юних каратистів на етапі початкової підготовки. Результати показників середнього арифметичного при виконанні тестів в експериментальній групі краще ніж в контрольній. В тесті Човниковий біг 4×9 м на 7,9%; стрибки по координаційній дробині 5 м обличчям вперед – 15,13 %; стрибки по координаційній дробині 5 м спиною вперед – 18,5 %; стрибки на скакалці (оберти руками вперед) за 30 с – 23,6 %; стрибки на скакалці (оберти руками назад) за 30 с – 12,5 %; спринт з різкою зміною напрямку руху – 18,95 %; швидкість рухової реакції – 14,5 % Встановлені статистично значущі відмінності між контрольною та експериментальною групами за критерієм Стьюдента при p<0,05 у тестах: стрибки по координаційній дробині 5м обличчям вперед t=4,49; стрибки по координаційній дробині 5м спиною вперед t=2,99; стрибки на скакалці (оберти руками вперед) 30с t=4,23; спринт з різкою зміною напрямку руху t= 2,44. Встановлені статистично значущі відмінності між контрольною та експериментальною групами за критерієм Стьюдента при p<0,05 у тестах: виконання 12 ударів руками та ногами по різних рівнях та в різних напрямках t=2,29; спринт з різкою зміною напрямку руху та виконання ударів по цілях t=2,96; 15 ударів уширо-ура-маваши t=2,05. У каратистів експериментальної групи 8–10 років на етапі початкової підготовки, виявлено 23 статистично значущі кореляційних взаємозв’язків у межах r=0,94–0,53. Більша кількість статистично значущих кореляційних взаємозв’язків у спортсменів експериментальної групи порівняно з контрольною на нашу думку обумовлено, поліпшенням показників координаційних здібностей яке відбувається за рахунок покращення міжм’язової координації, яка відображається у здатності спортсменів керувати своїми рухами в умовах обмеження часу. Статистично значущі зворотні взаємозв’язки у каратистів експериментальної групи виявлено 13 у межах r=-0,85– -0,53. Наукова новизна роботи: узагальнено новітні методики щодо розвитку координаційних здібностей каратистів на етапі початкової підготовки; розроблено та запроваджено у практику методика, розвитку координаційних здібностей каратистів на етапі початкової підготовки; розширено наукові дані щодо шляхів розвитку координаційних здібностей в східних єдиноборствах. Практичне значення роботи полягає в отримані показників розвитку координаційних здібностей каратистів на етапі початкової підготовки, які уточнюють і конкретизують відомі підходи в методиці підготовки спортсменів та можуть використовуватися під час навчально-тренувальної роботи в ДЮСШ, спортивних секціях, у процесі підготовки фахівців галузі фізичного виховання і спорту та в подальших наукових розробках.