ЗМІНИ ПОКАЗНИКІВ ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ БАСКЕТБОЛІСТОК НА ЕТАПІ СПЕЦІАЛІЗОВАНОЇ БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ ПІД ВПЛИВОМ ВПРАВ, СПРЯМОВАНИХ НА РОЗВИТОК ВЕСТИБУЛЯРНОЇ СТІЙКОСТІ

Abstract

Оволодіння технікою гри, придбання спеціальних знань, здійснюється в процесі технічної підготовки. Їй належить одне з провідних місць у структурі навчально-тренувального процесу баскетболістів. Провідну роль у формуванні рухових навичок відіграють сенсорні механізми контролю рухів спортсмена. Таким чином визначення ролі сенсорних систем у підготовці баскетболістів є дійсно актуальним і може суттєво вплинути на оптимізацію процесу технічної підготовки. Мета дослідження – підвищення технічної підготовленості баскетболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки під вплив вправ, спрямованих на розвиток вестибулярної стійкості. Завдання роботи: 1. На основі науково-методичної літератури розглянути теоретичні аспекти вестибулярної системи в спортивній діяльності. 2. Провести аналіз технічної підготовленості баскетболісток 14–15 і виявити вплив на неї рівня розвитку вестибулярного аналізатору. 3. Провести аналіз технічної підготовленості баскетболісток 14–15 і виявити вплив на неї рівня розвитку вестибулярного аналізатору. 4. Дослідити рівень змін технічної підготовленості баскетболісток під впливом спеціально підібраних вправ вестибулярної спрямованості. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної літератури, методи оцінки вестибулярної стійкості, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. У дослідженні прийняли участь баскетболістки КЗ ДЮСШ 13 (12 спортсменок) у віці 14–15 років, які склали експериментальну групу і 12 баскетболісток команди КЗ ДЮСШ 2, які увійшли до контрольної групи. Результати: Ураховуючи коливання ЧСС і АТ під впливом вестибулярного навантаження і використовуючи таблицю Лазанова-Байченко була визначена вестибулярна стійкість баскетболісток 14–15 років, яка становила в ЕГ 3,58±0,36 бали, при максимально можливих 5, а в КГ – 3,74±0,50 бали. Статистично достовірних відмінностей між показниками вестибуловегетативної стійкості двох груп виявлено не було (р>0,05). Після обертанні на кріслі Барані помилка динамометрії в ЕГ склала 3,52±0,70 кг, що на 0,38 кг точніше, ніж до обертання, а КГ 4,93±3,31, це краще на 0,15 кг. Слід відзначити, що статистично достовірної різниці в показниках точності відтворення зусилля до і після подразнення вестибулярно аналізатора, як в ЕГ, так і в КГ виявлено не було (р>0,05). При відтворенні часового відрізку помилка в ЕГ склала у середньому 1,60±0,40 с, в КГ – 2,07±0,33 с. При визначенні показників технічної підготовленості баскетболістки 14–15 років ЕГ мали показники: «Комбіновану вправу» виконували за 33,66±1,36 с, точно кидаючи у кошик при цьому 2,26±0,18 рази; «Кидки с точок» за 106,35±7,85 с, влучаючи 4,26±0,35 рази, «Штрафні кидки» за 26,58±0,82 с, із точністю 13,26±0,43 рази; «Човниковий біг з веденням м’яча» – за 212,43±12,37 с, «Переміщення у захисті» – 9,76±0,72 с. Кореляційний аналіз між показниками вестибулярної стійкості і технічної підготовленості виявив такі кореляційні залежності: показник вестибуловегетативної стійкості має середні показники кореляційної залежності з показниками точності виконання 20 штрафних кидків зі зміною кошиків, точності виконання кидків з точок; показник вестибуломоторної стійкості має зворотні середні показники кореляційної залежності з точністю виконання кидків з точок; показник вестибулосенсорної стійкості має слабкі показники кореляційної залежності з рівнем техніко-тактичної підготовленості баскетболісток. Використання експериментальної методики покращило вестибулярну стійкість баскетболісток, що позитивно вплинуло на показники технічної підготовленості баскетболісток на етапі спеціалізованої базової підготовки. Висновок: Використання експериментальної методики покращило вестибулярну стійкість баскетболісток за вестибуловегетативними показниками на 4,8 %, за вестибуломоторними – на 9,0 %, за вестибулосенсорними – на 24,6 %. Зміни вестибулярної стійкості у балах носили достовірний характер (р<0,05). Збільшення стійкості за вестибуломоторними і вестибулосенсорними показниками не мали достовірного характеру (р>0,05), однак після експерименту вони достовірно відрізнялися із показниками спортсменок КГ (р<0,05). Використання вправ, спрямованих на розвиток вестибулярної стійкості позитивно вплинуло на показники технічної підготовленості баскетболісток 14– 15 років ЕГ. Так, в «Комбінованій вправі» час виконання зменшився на 11,11 %, точність кидків при цьому виросла на 17,25 %; в «Кидках с точок» час зменшився на 0,77 %, влучення виросли на 38,96 %, у «Штрафних кидках» час скоротився на 9,17 %%, точність покращилася на 17,26 %; у «Човниковому бігу» час виконання вправи зменшився на 2,59 %, у «Переміщенні у захисті» – на 19,67 %. Однак, за показниками часу при виконанні кидків з точок, часу витраченого на штрафні кидки та часу у перемінному човниковому бігу зміни не носили достовірного характеру (р>0,05). Результати вестибулярної стійкості і технічної підготовленості баскетболісток контрольних груп залишилися на рівні первинних досліджень.