Короткий опис(реферат):
У кваліфікаційній роботі розглянуто проблему професійного вигорання працівників центрів соціальних служб Харківської області як актуальне психологічне та соціально значуще явище сучасної професійної діяльності. Актуальність теми зумовлена високим рівнем психоемоційного навантаження соціальних працівників, специфікою роботи з кризовими та вразливими категоріями населення, а також впливом тривалих стресових чинників, пов’язаних із соціальною нестабільністю та воєнними умовами регіону.
У роботі здійснено теоретичний аналіз підходів до розуміння професійного вигорання, розкрито його структуру, стадії розвитку, психологічні та організаційні чинники формування у сфері соціальної роботи. Проаналізовано сучасні моделі вигорання, зокрема трикомпонентну модель К. Маслач, фазову модель емоційного вигорання В. В. Бойка, положення МКХ-11 та ресурсні підходи до пояснення професійного виснаження.
Емпірична частина виконана на вибірці працівників центрів соціальних служб Харківської області із застосуванням авторського анкетування, опитувальника Maslach Burnout Inventory та методики діагностики емоційного вигорання В. В. Бойка. Отримані результати дозволили виявити поширеність середнього та високого рівнів напруження, резистенції та
3
виснаження, а також визначити специфічні профілі професійного вигорання у досліджуваній групі. Встановлено, що професійне вигорання супроводжується зниженням емоційної залученості, формалізацією професійного контакту, погіршенням суб’єктивного самопочуття та зниженням відчуття професійної ефективності.
Наукова новизна роботи полягає у комплексному поєднанні результатів авторського анкетування з даними двох психодіагностичних методик, що дало змогу узгодити структурний та фазовий підходи до аналізу професійного вигорання в умовах соціальної роботи Харківської області.
Практичне значення кваліфікаційної роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для психологічної діагностики, профілактики та корекції професійного вигорання у соціальних працівників, а також у розробленні та впровадженні програм психопрофілактики та психологічної підтримки персоналу центрів соціальних служб.
