АНАЛІЗ ШЛЯХІВ ДОСЯГНЕННЯ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ОЛІМПІЙСЬКИХ ЄДИНОБОРСТВАХ (НА ПРИКЛАДІ ДЗЮДО)

Abstract

Попри численні дослідження гендерної рівності в спорті, немає одностайності в розумінні сутності і змісту цього феномену. Розуміння цього явища залежить від особистого досвіду, рівня занурення в питання, культурних особливостей тощо. Тому необхідне єдине визначення феномену для того, щоб надати подальшим дослідженням єдиного вектору. Отже, з цією метою авторська пропозиція передбачає наступне визначення гендерної рівності в спорті: це однакове оцінювання суспільством і спортивною спільнотою подібностей і відмінностей чоловіків і жінок, а також ролей, які вони відіграють, засноване на тому, що жінки і чоловіки є повноцінними партнерами на всіх рівнях функціонування спорту. Гендерна рівність в спорті може розглядатися в різній теоретичній площині. Шестикомпонентна модель вимірів гендерної рівності була представлена в якості авторської пропозиції: історичний, символічний, економічний, освітній, інституційний та системний. Ця модель унаочнює як окремі практики дискримінації зв’язуються в єдиний комплекс, як всі ці рівні пов’язані між собою, створюючи передумови один для одного і ускладнюючи побудову гендерної рівності через гендерну справедливіст Дослідження часто не враховують інтерсекційність, тому наголошено на різності досвідів окремих жінок і посад в спорті, а також про необхідність дослідження гендерного питання в розрізі видів спорту і національних спортивних органів. Жоден з існуючих видів спорту на сьогодні не може похизуватися досягненням цільового рівня гендерної справедливості. Менш з тим, жінки в олімпійських одноборствах, які стереотипно вважаються «чоловічими», зазнають додаткового тиску, в тому числі, через внутрішню мізогінію, що підтримується на символічному рівні. Але є і гарні приклади в спорті, як не дивно, саме дзюдо з моменту його заснування демонструє систематичний і послідовний рух до досягнення гендерної рівності, тому має сенс вивчати саме його. Питання гендерної рівності в спорті гостро стоять в усіх країнах, незалежно від загального рівня гендерної рівності. Так, навіть Скандинавські країни, які є у фронтирі цього питання саме в спорті мають низку проблем. Звісно, кожна країна має культуральні особливості, що впливатиме на вивчення питання. Тому має сенс приділити окрему увагу і вивченню національного аспекту гендерної рівності. Розрахунок Індексу гендерної рівності для олімпійських єдиноборств дозволив визначити дзюдо (значення індексу 0,793) як найбільш просунутий в питаннях гендерної рівності вид спорту. Це обґрунтувало подальший аналіз робочих інструментів для досягнення гендерної рівності саме в цьому виді спорту. Всебічний аналіз результатів змагальної діяльності на рівні чемпіонаті світу і Олімпійських ігор дозволив визначити країнами-лідерками в жіночому дзюдо Японію, Францію, Косово, Бразилію, Італію та Іспанію. Також було проаналізовано досягнення в жіночому дзюдо України. Вивчення спортивних документів, звітів, інтерв’ю та іншого тематичного контенту дозволило виявити, що в зазначених країнах широко впроваджуються різноманітні програми і заходи, спрямовані на покращення ситуації із залученням жінок в дзюдо, їх реалізації та реінтеграції після закінчення кар’єри. Важливим аспектом підтримки жінок є використання квот і вимога щодо звітності по гендерному складу як на рівні атлеток, так і на рівні керівних структур федерацій, що запобігає зловживанням і створює можливості для жінок. Для країн-лідерок жіночого дзюдо притаманна медійна увага до питань гендерної рівності як на рівні масових комунікацій, зокрема документальні фільми, рекламні компанії, так і на офіційному рівні, як-от оприлюднення офіційної звітності по гендерному складу, окремі розділи на сайті, присвячені зазначеній темі. На жаль, Україна суттєво відстає за всіма цими показниками і має мінімальну активність в питаннях гендерної рівності. Зважаючи на досвід країн-лідерок було вироблено методичні рекомендації для впровадження в українському дзюдо. Зазначені пропозиції спрямовані не тільки на підняття рівня підтримки дзюдоїсток і тренерок з перспективою покращення змагальних результатів на міжнародній арені, але і на приведення фактичного стану гендерної рівності у відповідність з вимогами Міжнародної федерації дзюдо, Міжнародного олімпійського комітету тощо. Також було запропоновано ключові показники ефективності впровадження зазначених заходів