Міжнародний досвід реалізації проєктів з адаптивного гольфу серед ветеранів війни

Abstract

Мета. Сучасна Україна стикається з безпрецедентним соціально-медичним викликом, спричиненим повномасштабною російською агресією. Станом на липень 2025 року кількість ветеранів перевищує 1,5 млн осіб, з яких понад 109 тис. мають інвалідність внаслідок війни, а після завершення бойових дій ця цифра може зрости до 4–5 млн. Понад половина ветеранів (52,4%) потребує послуг зі зміцнення здоров’я, водночас ключовими проблемами залишаються психоемоційна нестабільність, порушення фізичного функціонування, соціальна ізоляція та дефіцит інклюзивних і мотивуючих середовищ для довготривалого відновлення. Існуючі реабілітаційні підходи не завжди забезпечують достатній рівень залученості та внутрішньої мотивації, що обмежує їхню сталість у часі. Адаптивний гольф розглядається як інноваційний інструмент комплексної реабілітації, який поєднує дозовану фізичну активність, розвиток моторного контролю, когнітивну концентрацію, емоційну регуляцію та соціальну взаємодію, формуючи простір гідності, автономії та повернення до активного життя. Міжнародний досвід підтверджує ефективність адаптивного гольфу в роботі з ветеранами, однак станом на кінець 2024 року в Україні функціонує лише 21 адаптивний спортивний клуб і жоден із них не спеціалізується на гольфі. Метою дослідження є виявити актуальні напрями реалізації практик адаптивного гольфу серед ветеранів війни у світі та перспективи України щодо їх імплементації. Матеріал і методи. Матеріалом дослідження стали публікації, аналітичні звіти міжнародних організацій (USGA, EDGA, The R&A), нормативні документи, програмні матеріали та офіційні ресурси проєктів адаптивного гольфу для людей з інвалідністю та ветеранів війни. Використано методи теоретичного аналізу та узагальнення наукової літератури, історико-логічний метод, по-рівняльний аналіз. Результати. Встановлено, що розвиток адаптивного гольфу пройшов шлях від індивідуальних ініціатив 1960-х років до системних міжнародних програм. Переломним став період 1980-х років зі створенням перших спеціалізованих організацій: NAGA (1986), Фонду адаптивного гольфу (1995), EDGA (1997). Ключовим нормативним проривом стало введення Правила 25 у 2023 році, яке автоматично легалізувало адаптації для чотирьох категорій інвалідностей. Освітній проєкт EDUGOLF (2020-2023) продемонстрував 20-30% зростання участі осіб з інвалідністю. Виділено дев'ять провідних ветеранських програм, (PGA HOPE, SMGA, Range Fore Hope, Next 18 Golf Camps, GIVE, Veterans Golf Program, Help for Heroes, Mates4Mates, True Patriot Love), які поєднують гольф-активності з психологічною підтримкою та фізичною реабілітацією і є ефективним інструментом реабілітації ветеранів війни. Основні виклики: висока вартість обладнання, обмежений доступ до полів та потреба в освіті тренерів. Висновки. Адаптивний гольф сформувався як самостійний напрям, що поєднує реабілітаційні, рекреаційні та соціально-інтеграційні функції. Для України імплементація міжнародного досвіду є стратегічною можливістю через адаптацію існуючих програм, використання освітніх ресурсів, залучення грантової підтримки та інтеграцію у європейські мережі. Рекомендується розпочати з пілотних програм на базі існуючих гольф-клубів у партнерстві з реабілітаційними центрами та створити національну координаційну структуру.