Адаптивний теніс як засіб фізичної та психосоціальної реабілітації осіб з інвалідністю

Abstract

Мета. Визначити ефективність впровадження адаптивного тенісу як засобу фізичної та психосоціальної реабілітації осіб з інвалідністю.Матеріал і методи.Методи дослідження включали: аналіз науково-методичної літератури, експертне опитування, соціально-психологічне анкетування (кількісна оцінка емоційного стану та рівня життєвої активності проводилась за допомогою візуально-аналогової шкали болю (VAS) та опитувальника SF-36 Health Survey, адаптованих до осіб з інвалідністю, соціально-психологічне анкетування (кількісна оцінка емоційного стану та рівня життєвої активності проводилась за допомогою візуально-аналогової шкали болю (VAS) та опитувальника SF-36 Health Survey. Зміни оцінювались у динаміці (до та після дослідження) за основними шкалами: фізичне функціонування, рольове функціонування, емоційне благополуччя, соціальна активність; SWOT-аналіз (Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats). У дослідженні взяли участь 6 осіб з інвалідністю віком від 18 до 45 років, які проходили курс фізичної реабілітації з елементами адаптивного тенісу. До вибірки увійшли особи з порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема з наслідками травм спинного мозку та ампутаціями нижніх кінцівок. Дослідження проводилося впродовж 8 тижнів у рамках програми впровадження адаптивного тенісу як засобу фізичної реабілітації осіб з інвалідністю на базі кафедри фізичного виховання НТУ «ХПІ» (м. Харків), на базі фізкультурно-оздоровчого комплексу «Мобіль» (смт Пісочин, Харківська область), на базі Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи та реабілітації інвалідів. Результати.Результати анкетування показали, що більшість учасників оцінили своє фізичне самопочуття на середньому рівні (5,8 бала з 10), а рівень болю за власними відчуттями становив 6,3 бала, що підтверджує потребу у подальшому фізичному втручанні. Мотивація до участі в активності була помірною (4,5 бала), тоді як обізнаність про адаптивний теніс виявилася низькою (3,2 бала). Водночас, учасники загалом висловили позитивні очікування від програми (6,0 бала). У результаті впровадження програми адаптивного тенісу протягом 6 тижнів було зафіксовано статистично достовірні позитивні зміни у фізичному та психосоціальному стані учасників. Зокрема, покращилися показники фізичного функціонування, соціальної активності та психоемоційного стану за опитувальником SF-36, а рівень болю за шкалою VAS знизився в середньому на 49 %. Учасники відзначили підвищення задоволеності від участі у фізичній активності, а експерти — високу адаптивність, безпечність і мотиваційний потенціал програми. Результати підтвердили ефективність організаційної моделі адаптивного тенісу як інноваційного засобу фізичної реабілітації осіб з інвалідністю. Висновки.У ході дослідження було розроблено, впроваджено та апробовано індивідуалізовану програму занять з адаптивного тенісу для осіб з інвалідністю, яка поєднувала фізичні, реабілітаційні та соціально-мотиваційні компоненти. SWOT-аналіз організаційно-управлінських чинників виявив високий потенціал масштабування програми при наявності належного кадрового, матеріального та методичного забезпечення, а також підтвердив актуальність адаптивного тенісу в системі післятравматичної та соціальної реабілітації. Отримані результати свідчать про доцільність подальшої інтеграції адаптивного тенісу в практику Інваспорту, закладів фізичної реабілітації та реабілітаційних програм для ветеранів, осіб з ураженням опорно-рухового апарату та інших нозологій