Динаміка показників техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів 19-21 років середніх вагових категорій під впливом запропонованих моделей підготовки

Abstract

Мета: дослідити динаміку показників техніко-тактичної підготовленості дзюдоїстів 19-21 років середніх вагових категорій під впливом запропонованих моделей підготовки. Матеріал та методи. Методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури; хронометрування; аналіз протоколів і відеозаписів сутичок дзюдоїстів 19-21 років вагових категорій до 60 кг, до 66 кг; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. В педагогічному експерименті прийняли участь 20 дзюдоїстів 19-21 років (КМС, МСУ), яких було поділено на контрольну та експериментальну групи по 10 спортсменів у кожній. Проаналізовано 60 сутичок спортсменів експериментальної та 60 суточок контрольної груп. Результати:після проведення педагогічного експерименту у дзюдоїстів експериментальної групи збільшилась кількість сутичок, що завершилась достроково (початок експерименту – 66 %, кінець – 77 %) та зменшилась кількість сутичок у відведений час і у додатковий час. Це говорить про те, що сутички спортсменів експериментальної групи є досить динамічними, а застосування комбінацій та контратак дозволяє завершати сутичку раніше відведеного часу. Також, статистично достовірно збільшилась кількість контратак та комбінацій прийомів під час сутичок Так, кількість застосування комбінаційної техніки збільшилась з 18 до 23 (t=3,61; p<0,05), а контратакуючої з 21 до 31 (t=5,73; p<0,05). Також, встановлено збільшення загальної кількості реальних спроб виконання технічних дій з 104 до 138. Більш детальний аналіз показав, що у положенні стойка спортсмени експериментальної групи виконали меншу кількість реальних спроб виконання технічних дій у порівнянні з початком експерименту (початок – 103, кінець – 97). Також, спостерігається збільшення результативності технічних дій (початок – 24 (23 %), кінець – 35 (36 %)) оцінених суддями як пів-перемоги (початок – 12, кінець – 20) та як чиста перемога (початок – 12, кінець – 15). В положенні партер, лежачі спостерігається збільшення кількості виконання реальних технічних дій. Так, на початку експерименту цей показник склав 30 спроб, наприкінці – 38. За рахунок цього збільшилась загальна кількість виконаних реальних спроб технічних дій. Також, спостерігається збільшення результативності технічних дій (початок – 14 (47 %), кінець – 19 (50 %) оцінених суддями як пів-перемоги (початок – 5, кінець – 8) та як чиста перемога (початок – 9, кінець – 11). Висновки. Встановлено, що під впливом запропонованих моделей техніко-тактичної підготовки у спортсменів експериментальної групи збільшилосьзастосування комбінацій та контратак під час сутички, що дозволяє її завершати раніше відведеного часу. Встановлено збільшення загальної кількості реальних спроб виконання технічних дій, а також певних дій (кидок з упором гомілки в стегно, підхват під одну ногу, розворот руками), їх ефективності. Також, спостерігається зменшення кількість виконання кидку через спину з колін в сутичці та збільшилась його ефективності.