Зміна показників просторової орієнтації баскетболісток на етапі початкової підготовки під впливом спеціально підібраних вправ

Abstract

Важливою особливістю гри баскетбол є те, що на майданчику постійно змінюється ситуація, яка вимагає від гравців використання різних прийомів і дій. Одночасно з швидкою орієнтацією і вирішенням тактичних завдань, з умінням поєднувати максимальну швидкість пересування з високою швидкістю і точністю виконання прийомів, відповідно до ігрової обстановки, спортсмен повинен проявляти високі координаційні здібності Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу й експериментальних досліджень виявити вплив спеціально підібраних вправ на просторову орієнтацію баскетболісток 10–11 років. Завдання дослідження: 1. На підставі аналізу науково-методичної літератури вивчити характеристику просторової орієнтації. 2. Визначити стан просторової орієнтації баскетболісток на етапі початкової підготовки. 3. Дослідити зміни показників просторової орієнтації баскетболісток 10–11 років під впливом спеціально підібраних вправ. Методи досліджень. Для рішення поставлених завдань в роботі застосовувалися наступні методи досліджень: аналіз науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. У дослідженні брали участь дві групи баскетболісток груп початкової підготовки ГО «СПОРТКУЛЬТУРА» БК Стрім м. Харкова: експериментальну групу (12 баскетболісток) і контрольну групу (12 баскетболісток). Педагогічний експеримент тривав 7 місяців. В зміст навчально-тренувальних занять експериментальної групи включалися спеціально підібрані вправи, які по своїй суті, направлені на розвиток просторової орієнтації. Для розвитку просторової орієнтації баскетболісток використовували човниковий біг із ловлею і зворотною передачею м’яча партнерові на кінцях дистанції, човниковий біг із веденням м’яча (обличчям і спиною вперед), човниковий біг із веденням м’яча і кидками м’яча в кошик з міста, або із подвійного кроку. Застосовувалися вправи із веденням м’яча, передачами, прискореннями, які чергувалися із поворотами на 180° і 360°, виконувалися із заплющеними очима. Кидки м’яча з близької відстані у кошик із заплющеними очима. Дані вправи включалися в рухливі ігри і естафети, а також використовувалася гра в баскетбол, у тому числі із ігровими завданнями. Результати: Дослідження окремих показників просторової орієнтації дозволили встановити, що у баскетболісток 10–11 років в основному спостерігається «середній» рівень її розвитку. Були отримані наступні показники тестування: «Біг до пронумерованих набивних м'ячів» результат становив 14,208±0,44 с. При визначенні розміру 10 ліній різної довжини допускали 5,25±0,46 помилки. У тесту «Кидки м'яча у ціль, стоячи до неї спиною» набирали 9,66±0,78 бали. При ходьбі із заплющеними очима відхилення склало 113,40±10,49 см. В бігу на 20 м– 4,31±0,07 с; із 5 обертами – 6,90±0,10 с. В бігу на 15 м обличчям вперед – 3,26±0,06 с, спиною вперед – 7,02±0,04 с. В човниковому бігу 3х10 м обличчям вперед – 8,54±0,06 с; спиною вперед – 11,41±0,17 с. Використання спеціально підібраних вправ у педагогічному експерименті позитивно вплинуло на показники просторової орієнтації. Так, в у тесті «Біг до пронумерованих м’ячів» покращення результату дорівнювало 8,05 %, при визначенні розміру 10 ліній різної довжини – 17,5 %, в «Кидках м’яча через спину, без зорового контролю» – 19,7 %, в «Ходьбі по прямій із заплющеними очима» – 35,8 %, у «Бігу 20 м з обертами і без обертів» – 6,17 %, у «Бігу 15 м обличчям та спиною уперед» – 1,06 %, у «Човниковому бігу 3Х10 м обличчям та спиною уперед» – 8,01 %. Достовірні зміни показників дівчат ЕГ спостерігалися в тестах «Біг до пронумерованих м’ячів», в «Кидках м’яча через спину, без зорового контролю», в «Ходьбі по прямій із заплющеними очима», в «Бігу 20 м у коридорі шириною 3 м», у «Бігу 15 м» спиною уперед, у «Човниковому бігу 3Х10 м» спиною уперед (р<0,05). Зіставлення даних первинного та повторного тестування баскетболісток КГ показало зміну в показниках просторової орієнтації, однак ці зміни незначні і недостовірні. Індивідуальний аналіз результатів показав зменшення частки учасниць з «низьким» рівнем просторової орієнтації та збільшення кількості спортсменок з «достатнім» і «високим» рівнем, що підтверджує ефективність диференційованого підходу до тренувального процесу. Висновок: 1. Встановлено, що рівень просторової орієнтації у спортсменок обох груп переважно відповідав «середньому» та «достатньому» рівням, в окремих тестах – «високому». Найбільш виражені індивідуальні відмінності спостерігалися у тестах на точність визначення просторових параметрів (визначення розміру ліній, кидок м’яча через спину), що вказує на різний рівень сформованості сенсомоторної регуляції. 2. Аналіз результатів повторного тестування виявив достовірне покращення показників у більшості досліджуваних тестів в експериментальній групі (р<0,05), що свідчить про позитивний вплив запропонованого педагогічного втручання.