Особливості психологічного клімату юних волейболістів 15-16 років команди «Локомотив-1»

Abstract

Сучасний розвиток волейболу як виду спорту, його міжнародна популяризація, поява значної кількості висококваліфікованих спортсменів, високий рівень конкуренції вимагає більш детального розгляду проблеми комунікативної компетентності, оскільки багато її аспектів практично не досліджені. Вивчення факторів, що впливають на результат спортсмена, є однією з ключових проблем спортивної науки. З розвитком волейболу виникає необхідність у таких дослідженнях, від яких прямо чи опосередковано залежить ефективність роботи тренера зі спортсменами, зокрема при створенні успішних команд. В даний час у психологічній спортивній науці відсутні систематизовані уявлення про закономірності формування механізмів ефективності міжособистісної взаємодії у спортсменів волейболістів. Практично невивченим є питання про мотивації спілкування та потреби досягнення результатів, емпатійні тенденції та специфіку емоційної міжособистісної взаємодії, особливості особистісної агресивності та способи регулювання конфліктів як складові комунікативної компетентності спортсменів волейболістів, тому дане питання є актуальним і заслуговує на детальне дослідження. Мета роботи - дослідити особливості емоційного стану і комунікативного рівня юних волейболістів 15-16 років команди «Локомотив-1» та розробити методичні рекомендації, щодо розвитку їх комунікативної компетенції. Завдання дослідження: 1. Провести теоретичний аналіз проблем психологічної підготовки та ефективної міжособистісної взаємодії у волейболістів. 2. Визначити специфіку емоційного стану та особливості комунікативного рівня у юних волейболістів 15-16 років команди «Локомотив-1». 3. Розробити та перевірити ефективність методичних рекомендації щодо розвитку комунікативної компетентності юних волейболістів15-16 років команди «Локомотив-1». Методи доcлiдження: 1. Аналіз науково-методичної літератури. 2. Психологічне тестування. 3. Педагогічний експеримент. 4. Методи математичної статистики. Мaтеpiaл доcлiдження. Аналіз науково-методичної літератури дає підстави стверджувати, що комунікативна компетентність у волейболі забезпечує ефективне протікання процесу спілкування, успішне функціонування в професійному середовищі. Комунікативна компетентність юних волейболістів - це сукупність досить сформованих професійних знань, комунікативних та організаторських умінь, здібностей до самоконтролю, емпатії, культури вербальної і невербальної взаємодії. Комунікативна компетентність спортсменів виражається також специфічною гуманістичною спрямованістю, здатністю відчувати партнера, адекватно сприймати його, бути готовим співпрацювати, взаємодіяти, проявляти емпатію. Дослідження проводилося в рамках комплексного психодіагностичного підходу на базі ВК «Локомотив Збірна Харківської області-1» м. Харкова, з вересня 2023 р. по жовтень 2024 року у 4 етапи. В ньому прийняли участь 10 юних спортсменів. Pезультaти. Дослідження юних волейболістів 15-16 років команди «Локомотив-1» встановили наступне, рівень потреби у спілкуванні, на початку дослідження (11,85±1,93) нижче, ніж на прикінці (12.75±2,09), відмінності достовірні (Р<0,05). Рівень потреби у досягненні результатів, у спортсменів на прикінці дослідження (19,45±3,25) вище, ніж на початку (18,65±3,65), відмінності достовірні (Р<0,05). На тренуваннях спортсмени працювали більш зацікавлено, прагнули зробити тренувальні вправи краще, ніж раніше; винаходили нові прийоми роботи у виконанні самих звичайних справ та готові були прийняти допомогу і допомагали іншим при вирішенні складних завдань. Рівень емпатійності у спортсменів на прикінці дослідження (82,85±8,91) вище, ніж на початку (80,85±10,11), відмінності достовірні (Р<0,05). Рівень перешкод у встановленні емоційних контактів у учасників на початку (13,95±1,82) вище, ніж на прикінці (11,7±2,85), відмінності достовірні (Р<0,01). Рівень комунікативного контролю на прикінці дослідження (6,3±1,26) вище, ніж на початку (7,35±0,74), відмінності достовірні (Р<0,01). На прикінці дослідження у спортсменів мала місце менша імпульсивність у спілкуванні, вони були відкриті та розкуті. Спортсмени в спілкуванні були стриманіші в емоційних проявах, та співвідносили свої реакції з поведінкою оточуючих людей. Рівень макіавеллізму у спортсменів на початку (57,2±6,36) не відрізняється, від показників на прикінці (57,4±12,38) (Р> 0,05). Рівень агресії у учасників на початку (32,72±5,68) вище, ніж у на прикінці (30,55±5,15), але відмінності недостовірні (Р> 0,05) . Юні волейболісти на прикінці дослідження, в конфліктних ситуаціях достовірно частіше використовують компроміс (8,25±0,7), співробітництво (7,05±1,7) та пристосування (7,2±1,36), ніж на початку (Р<0,05). Ефективність запропонованих вправ та технік для розвитку комунікативних здібностей юних волейболістів, встановлена в ході дослідження, дозволяє рекомендувати їх використання не тільки на тренуваннях, але і на інших заходах. Виcновки вiдобpaжaють виpiшення поcтaвлених у доcлiдженнi зaвдaнь.