ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ РОЗВИТКУ ФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ТХЕКВОНДИСТІВ 13-14 РОКІВ

Abstract

Актуальність теми. Сучасне тхеквондо – динамічний і видовищний вид спорту, що культивується на всіх континентах земної кулі. В останні роки для нього характерні ряд тенденцій: збільшилася інтенсивність рухових дій на даянгу, підвищилася її контактність, виросла швидкість виконання техніко-тактичних прийомів. Отже, до підготовки тхеквондистів стали пред'являтися нові вимоги, які необхідно враховувати при плануванні програми підвищення їх майстерності. Високий рівень сучасного спорту вимагає високих вимог до функціональної і фізичної підготовленості, а знання цих основ допоможе не тільки тренеру, але і самому спортсмену в досягненні високих спортивних результатів (К. В. Ананченко, С. Л. Пакулін, Р. А. Арканія, 2016; О. С. Кощеєв, 2013; І. М. Пашков, 2017). Мета дослідження: вдосконалити методику розвитку фізичних якостей тхеквондистів 13-14 років. Завдання дослідження: 1. Визначити сучасні проблеми фізичної підготовки в тхеквондо на основі аналізу науково-методичної літератури та узагальнення провідного практичного досвіду. 2. Розробити комплекси вправ для вдосконалення методики розвитку фізичних якостей тхеквондистів 13-14 років. 3. Експериментально підтвердити ефективність розроблених комплексів вправ для вдосконалення методики розвитку фізичних якостей тхеквондистів 13-14 років. Матеріал і методи дослідження. В досліджені застосовувалися наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичних літературних джерел, пошук і використання інформації глобальної комп'ютерної мережі Internet; бесіди з фахівцями; педагогічне спостереження; педагогічне тестування; хронометрування; педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Педагогічний експеримент (листопад 2022 року – серпень 2023 року) був проведений в групах базової підготовки 3 року навчання КДЮСШ №2 міста Харкова. Усього в педагогічному експерименті взяли участь 24 тхеквондиста, віком 13-14 років. Спортсмени були розділені на дві групи: контрольну та експериментальну по 12 тхеквондистів в кожній. Результати. Аналіз науково-методичної літератури та узагальнення провідного практичного досвіду дозволив виявити, що рівень розвитку рухових якостей значною мірою визначає тактико-технічну підготовку тхеквондиста, стиль і характер перебігу змагального поєдинку (О. В. Лукіна, В. О. Новіков, В. В. Горбенко, 2010; І. М. Пашков, О. В. Палій, 2019; А. С. Ровный, В. В. Романенко, І. М. Пашков, 2013). Визначено, що для успіху у поєдинках в тхеквондо необхідно розвивати фізичні можливості м'язів тих частин тіла, які беруть найбільш активну участь у рухових діях, та постійно намагатися розвивати всі фізичні якості, підвищувати функціональні можливості організму, приділяти у процесі тренування особливу увагу тому, що недостатньо розвинене. Удосконалення фізичних можливостей повинно здійснюватися у чітко визначеній спрямованості та обсязі. Цілеспрямована фізична підготовка тхеквондиста проходить протягом цілого року, де її направленість залежить від періодів і етапів тренування. Кожен день тижневого мікроциклу повинен мати свою основну спрямованість у вирішенні завдань фізичної підготовки. Визначено, що однією з раціональних форм організації спортивної підготовки є кругові тренування. Це дає можливість наблизити характер діяльності при виконанні підготовчих вправ, до режимів роботи, властивих змагальним вправам, створюючи тим, самим сприятливі умови для перенесення тренованості. Спираючись на результати аналізу спеціальної літератури, бесіди з тренерами та власного досвіту були розроблені тренувальні вправи щодо розвитку фізичних якостей юних тхеквондистів. Результати попереднього тестування розвитку фізичних якостей у юних тхеквондистів показали, що достовірних відмінностей, за тестовими показниками між контрольною та експериментальної групами на початку педагогічного експерименту не виявлено (p>0,05). Порівнюючи середні результати у спортсменів контрольної та експериментальної груп наприкінці педагогічного експерименту можна відзначити, що у юних тхеквондистів експериментальної групи достовірно вищі показники фізичної підготовленості в таких тестах: біг на 60 м (t=-2,11; p<0,05); біг на 1500 м (t=-2,14; p<0,05); згинання і розгинання рук в упорі лежачи (t=2,31; p<0,05); згинання тулуба лежачи на спині (t=2,09; p<0,05); вис на зігнутих руках (t=2,20; p<0,05); стрибок у довжину з місця (t=2,10; p<0,05); 10 перекидів вперед (t=-2,15; p<0,05); човниковий біг 4×9 м (t=-2,11; p<0,05). В інших тестах також результаті вище, але вони статистично недостовірні: поздовжній шпагат вправо (t=-1,12; p>0,05); поздовжній шпагат вліво (t=-1,13; p>0,05); поперечний шпагат (t=-0,86; p>0,05). Це пояснюється тим, що ці вправи є специфічними і їм приділяють уваги в навчально-тренувальному процесі усі тхеквондисти. Висновки. Ефективність розроблених вправ для розвитку фізичних якостей юних тхеквондистів 13-14 років підтверджена експериментально. Зміни фізичної підготовленості у юних тхеквондистів в експериментальній групі наприкінці педагогічного експерименту пов'язані із застосуванням загальних та спеціальних тренувальних вправ, щодо розвитку фізичних якостей у взаємозв'язку з елементами техніки тхеквондо та кругових тренувань в навчально-тренувальному процесі.