Динаміка показників фізичної підготовленості волейболістів 14–15 років під впливом спеціально підібраних комплексів вправ

Abstract

Сучасний рівень розвитку волейболу вимагає нового, якісного підходу до фізичної підготовки гравців. Дослідження багатьох авторів підтверджують прямий взаємозв'язок між фізичною підготовленістю та ефективністю виконання техніко-тактичних дій. Одночасно враховуючи вимоги програмного матеріалу, встановлено тенденцію до зменшення кількості часу, відведеного на розвиток фізичних якостей (бистроти, витривалості, швидкісно-силових якостей і т. д.), з кожним роком занять. Цей процес супроводжується перерозподілом уваги на формування техніко тактичних навичок гри. Етап базової підготовки відкриває можливості для комплексного розвитку різних аспектів підготовки спортсмена. Цей період визначається як ключовий для формування як фізичних якостей, так і базових вмінь та навичок гри. Отже, розробка та впровадження альтернативних методик тренування на етапі базової підготовки є актуальним питанням, яке вимагає подальшого вивчення та вирішення. Тому, метою нашого дослідження стало визначення ступеню впливу, спеціально підібраних комплексів вправ на показники фізичної підготовленості волейболістів груп базової підготовки. Завдання дослідження: 1. На підставі аналізу науково-методичної літератури вивчити особливості розвитку фізичних якостей юних волейболістів. 2. Дослідити показники фізичної підготовленості волейболістів 14-15 років. 3. Здійснити порівняльний аналіз досліджуваних показників після впровадження в навчально-тренувальний процес волейболістів груп базової підготовки спеціально підібраних комплексів вправ. 3 Матеріали і методи дослідження: У дослідженні використовувалися наступні методи: теоретичний аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, педагогічне тестування, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. Впродовж 16 тижнів (підготовчий період річного циклу, червень-вересень) спортсмени контрольної групи займались за загальноприйнятою програмою для ДЮСШ. Тоді як, тренувальний процес експериментальної групи було доповнено спеціально підібраними комплексами вправ на піщаній поверхні. Навчально-тренувальне навантаження груп базової підготовки 3 року навчання складало 18 годин на тиждень (6 тренувань, по 3 години). Слід зазначити, що початкові 3 тижні тренувань носили загалом координаційний характер, та спеціально-підібрані комплекси вправ на розвиток координаційних здібностей було включено до кожного тренування, як до занять на відкритому майданчику, так і тренувань в спортивному залі школи. Спеціальні вправи було включено в підготовчу, основну та заключну частини заняття. Заняття на піску проводились 2 рази на тиждень. Технічні завдання з м'ячами, на піщаній поверхні, були спрямовані на вдосконалення прийому–передачі м'яча двома руками зверху та знизу, вони носили більш точнісний характер, мали достатні інтервали відпочинку між вправами, та виконувались на невеликій відстані. Також, в навчально-тренувальний процес експериментальної групи було введено вправи з додатковою зміною положення тіла у просторі відносно центра тяжіння. Крім цього, в основну та заключну частину тренувань було включено спеціально-підібрані рухливі ігри та вправи на збереження рівноваги на координаційній драбині. Для більш якісної адаптації, волейболістам експериментальної групи поступово підвищували навантаження: збільшувалася дозування, складність і швидкість виконання вправ та ігор. Наступні 8 тижнів було приділено вдосконаленню силових здібностей вихованців. Слід відмітити, що кількість тренувань на піщаній поверхні поступово збільшувалась і на 4 та 5 тижні складало 3 навчально тренувальних заняття на тиждень, починаючи з 6 тижня, 4 тренування на 4 тиждень. Окрім виконання захисних дій, спортсмени виконували нападаючи дії, в тому числі на піщаній поверхні, і виконання останніх, на піску, мало свої особливості. Так, замість силового характеру нападаючих дій, вихованцям було запропоновано виконувати нападаючі удари більш осмислено, вибираючи місця ігрового майданчику, де захист супротивника найбільш слабкий. Технічно, вправи виконувались лише класичною технікою, але самі вправи, мали елементи пляжного волейболу. Також, було застосовано різновиди бігових вправ, спеціальних переміщень, та вправ з набивними м'ячами. Лише один раз на тиждень, спортсмени отримували значне фізичне навантаження на одну велику групу м'язів, в основному на суботніх тренуваннях. Навантаження планувалось з урахуванням поточного стану спортсменів та процесів відновлення. Надалі, спеціальні силові вправи було змінено на спеціально-підібрані комплекси вправ швидкісно-силового характеру, які застосовувались впродовж 3 тижнів тренувань, 3 рази на тиждень. В заняття було включено спеціальне стрибкове навантаження з використанням піщаних лав та ям, спеціальне бігове навантаження на коротку відстань, та спеціальні рухливі ігри з м'ячами. Останні два тижні тренувань відвідування відкритого майданчика було скорочено до двох разів на тиждень. Слід відмітити, що навчально-тренувальні заняття спортсменів експериментальної групи, які проводились у спортивному залі школи, також включали до себе комплекси спеціально підібраних вправ та рухливих ігор, більш характерних для пляжного волейболу. Такі комплекси та рухливі ігри, включали до себе як елементи фізичної підготовки волейболістів-пляжників так і спеціальні техніко-тактичні вправи спрямовані на швидкий і точний вибір місця та способу атаки, відпрацювання моментальної реакції на зміни обставин, виконання других передач, взаємодії блоку та захисту. Результати. В цифровому та процентному аспекті переважання результатів силових здібностей експериментальної групи, над даними контрольної встановило: стрибка угору з місця (см) – 4,1 см та 3%, стрибка у довжину з місця поштовхом двох ніг (см) – 7,13см та 2%, стрибка угору з 5 розбігу поштовхом обох ніг (см) – 3,65 та 3%, кидка баскетбольного м'яча двома руками з-за голови із положення сидячи (м) – 1,11м та 12%, кидка набивного м'яча двома руками з-за голови масою 1 кг у стрибку (м) – 1,7м та 16%, присідань за 20 с (кількість разів) – 2,5 рази та 4%, згинання розгинання рук в упорі лежачи за 20 с (кількість разів) – 1,72 с та 6%, згинання розгинання рук в упорі лежачи (кількість разів) – 2,67 рази та 0%, підіймання тулубу у положення сидячи на підлозі руки на грудях (кількість разів) - 3,19 рази та 7%, підтягування на поперечці (кількість разів) – 0,72 рази та 8%, кистьової динамометрії правої руки (кг) – 2,46 кг та 5%, кистьової динамометрія лівої руки (кг) – 1,7 кг та 4%, в човниковому бігу 3х10 м з оббіганням набивних м'ячів (с) – на 1,57с та 3%, в показниках динамометрії (100 % від максимуму) правої та лівої руки – на 1,1 кг та 10%, та 0,33кг та 3%, відповідно, кидків м’яча у ціль, стоячи до неї спиною (бали) – на 3,39 бала та 23%, статичної рівновага за методикою Бондаревського (с) – на 6,22с та 10% , здатність до довільного розслаблення м’язів (бали) – на 0,02 бала та 0%, комплексного контролю координованості рухів, оцінки результатів тесту «три перекиди вперед» (с) – 0,92 с та 2%, в 12%; в даних витривалості різниця склала 27,42 с та 7%, з переваженням даних експериментальної групи; в результатах бистроти, бігу на 30м, було зафіксовано також домінування даних експериментальної групи – 0,87 с, в показниках бігу на місці, ця різниця склала 2,88 с та 3% відповідно. Висновки. Вивчаючи результати контрольної групи після проведення педагогічного експерименту встановлено їх статистично достовірне покращення в показниках швидкісно-силових здібностей, сили, бистроти та низки координаційних здібностей, а саме, здатність до оцінки і регуляції просторово-часових та динамічних параметрів рухів, контролю здібності орієнтування у просторі, контроль стійкості статичної рівноваги та контроль координованості рухів, встановлено покращення показників, і ці зміни суттєві та статистично достовірні (р<0,05). Виключення склали результати оцінки точності м'язових зусиль та контролю здатності до довільного 6 розслаблення м'язів, де відбулось значне покращення результатів, але статистично достовірних змін при цьому не спостерігалось (р>0,05). Варіативність змін у відсотковому відношенні в показниках швидкісно силових якостей склала, від 24%, за результатами кидка набивного м'яча двома руками з-за голови масою 1 кг у стрибку (м) до 8%, у показниках показники стрибка угору з місця (см). В показниках координаційних здібностей було зафіксовано розбіжність показників від 30% в показниках відтворення максимального зусилля (100 % від максимуму) правої руки до 3% в результатах здатність до довільного розслаблення м’язів (бали). Приріст показників фізичної підготовленості в виконанні тестових вправ склав: нахилу тулуба вперед з в. п. сидячи (см) – 9%, бігу 1000 м з високого старту (с) – 5%, бігу 10 с на місці (кількість кроків) – 4%. Все вище перелічені зміни відбулися в бік покращення результатів експериментальної групи, після проведення педагогічного експерименту. Вивчаючи результати контрольних та експериментальних груп після проведення педагогічного експерименту доведено превалювання даних контрольної групи над показниками експериментальної, за результатами тестування швидкісно-силових здібностей, сили, та координаційних здібностей, і ці зміни суттєві та статистично достовірні (р<0,05). Виключення склали результати гнучкості, витривалості та бистроти, де достовірно значущих відмінностей між результатами груп зафіксовано не було (р>0,05).