ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ ПОСТІММОБІЛІЗАЦІЙНІЙ КОНТРАКТУРІ ПРОМЕНЕВО-ЗАП’ЯСТНОГО СУГЛОБУ НА ПОЛІКЛІНІЧНОМУ ЕТАПІ

Abstract

. Переломи дистального відділу кісток передпліччя є одними з найпоширеніших травм опорно-рухового апарату. За даними різних авторів, вони складають до однієї п'ятої всіх переломів кісток скелета. Найчастіше такі ушкодження трапляються серед людей працездатного віку – від 28 до 62 років. Основним методом лікування залишається тривала іммобілізація гіпсовою пов'язкою, яка забезпечує правильне зрощення кісток, але водночас створює передумови для розвитку ускладнень . Найпоширенішим ускладненням після зняття іммобілізації є контрактура променево-зап'ястного суглоба. Цей стан характеризується стійким обмеженням рухів, зумовленим фіброзними змінами суглобової капсули, зв'язок та навколишніх м'язів . Пацієнти з такою патологією стикаються з труднощами під час виконання повсякденних дій – від застібання ґудзиків до професійної діяльності, що суттєво знижує якість життя. Попри значну кількість досліджень, присвячених реабілітації після травм верхньої кінцівки, програми фізичної терапії для пацієнтів з постіммобілізаційними контрактурами променево-зап'ястного суглоба на поліклінічному етапі потребують удосконалення.