ОПТИМІЗАЦІЯ ТЕХНІЧНИХ ДІЙ ВИСОКОКВАЛІФІКОВАНИХ ПАУЕРЛІФТЕРІВ У ПРИСІДАННІ ЗІ ШТАНГОЮ НА ПЛЕЧАХ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ СПОРТИВНОГО РЕЗУЛЬТАТУ

Abstract

На початковому етапі експерименту для аналізу біомеханічних параметрів було обрано кваліфікованого спортсмена, який виконав три підходи у присіданні зі штангою масою 75% від 1ПМ у «силовій рамі». Обладнання забезпечувало виконання вправи з нижньої фази та фіксувало траєкторію руху штанги. У першій спробі спортсмен використовував звичну техніку, у другій - ширшу стійку і вибуховий темп, у третій - ту саму стійку, але повільніший темп. Рухи фіксувалися на відео й аналізувалися у програмі TRECK для визначення швидкості, сили, виконаної роботи та потужності підйому. Аналіз показав: із зниженням швидкості зростає потреба у більшій потужності, а надмірне прискорення порушує траєкторію руху, а оптимальне поєднання 2 ширини постановки стоп і контрольованих швидкісних характеристик руху в зоні «мертвої точки» є ключовим чинником підвищення біомеханічної ефективності та результативності присідання зі штангою у висококваліфікованих пауерліфтерів. Розроблена нами методика вдосконалення техніки виконання присідання зі штангою на плечах передбачала використання спеціального обладнання (силової рами), а також оптимізацію ширини постановки стоп і швидкісних характеристик руху в зоні «мертвої точки» з використанням спеціального обладнання (силової рами). На основі отриманих даних сформовано дві однорідні групи - контрольну та експериментальну групи кількістю по 6 чоловік. Перша тренувалася за стандартною програмою розробленою для груп з пауерліфтингу для дитячо-юнацьких спортивних шкіл (ширина постановки ніг та темпу виконання присідання були довільні), друга – за розробленою нами методикою вдосконалення техніки виконання присідання зі штангою на плечах із використанням спеціального обладнання (силової рами), а також оптимізацією ширини постановки стоп і швидкісних характеристик руху в зоні «мертвої точки» з використанням спеціального обладнання (силової рами). Результати шестимісячного педагогічного експерименту засвідчили ефективність розробленої методики вдосконалення техніки присідання зі штангою на плечах. На початку дослідження контрольна та експериментальна групи були однорідними, статистично значущих відмінностей між ними не виявлено (p>0,05). Після завершення експерименту середній приріст результату у присіданні в контрольній групі склав 4,3 кг, тоді як в експериментальній групі - 13,2 кг, що достовірно перевищує показники КГ (p<0,01). Це свідчить про перевагу методики, спрямованої на оптимізацію ширини постановки стоп і контроль швидкісних характеристик руху в зоні «мертвої точки». 3 Антропометричні показники зазнали помірних змін. Приріст маси тіла становив 1,3±1,51 кг у контрольній та 1,7±1,64 кг в експериментальній групах (p>0,05). Окружність грудної клітки збільшилася відповідно на 1,4±1,53 см і 1,6±1,30 см, окружність плеча - на 1,2±0,72 см і 1,3±0,82 см (p>0,05). Найбільша різниця зафіксована за окружністю стегна: 0,9±0,51 см у КГ та 1,7±0,43 см у ДГ, однак і ці відмінності не досягли статистичної значущості (p>0,05). Отже, експериментальна методика забезпечила істотне зростання силових показників без значних морфологічних змін, що підтверджує її спрямованість на вдосконалення техніко-біомеханічних параметрів присідання та доцільність використання у підготовці висококваліфікованих пауерліфтерів.